ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ
НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ
НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ
Проблема формування життєвих компетентностей є однією з найважливіших
проблем, які постали перед людством у XXI столітті.
Наявність у людини цих здатностей у всі часи зумовлювала
успішність у суспільному житті, особливо зараз. Зміни у суспільстві призвели до змін у вимогах до особистості, її
життєвих компетентностей. У добу інформаційного суспільства життєві
компетентності полягають у спроможності
діяти у швидко змінюваному
середовищі, у здатності управляти всіма процесами змін. Незворотність та сила
впливу нового суспільства на життєдіяльність людини обумовлює пошук засобів
подолання негативних наслідків, які впливають на здоров΄я та психіку людини.
Серед таких засобів, що дозволяють
змінити життя учнів у школі і допомогти виховати громадян, які зможуть
продуктивно працювати в нових соціальних умовах, є перехід від традиційного навчання учнів до
формування життєвих компетентностей, які
повинна мати сучасна людина. До найважливіших життєвих компетентностей, які
розвивають вчителі навчально-виховного комплексу № 23 в умовах
Школи культури здоров΄я можна віднести:
- здатність до швидкої адаптації у мінливих життєвих ситуаціях;
- уміння використовувати набуті знання в навколишній дійсності:
- прийняття нестандартних рішень і здатність творчо мислити, генерувати
нові ідеї;
- комунікабельність і контактність у різних соціальних групах;
- уміння запобігати та виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;
- цілеспрямоване використання свого потенціалу для самореалізації у
професійному плані і в інтересах суспільства;
- здатність добувати, переробляти інформацію, одержану з різних джерел, застосовувати
її для індивідуального розвитку і самовдосконалення;
- бережне ставлення до свого здоров΄я як до найвищої цінності;
- вміння планувати стратегію власного життя, орієнтуватися у системі найрізноманітних
суперечливих і неоднозначних
цінностей, визначати своє життєве кредо і свій стиль життя;
- здатність до вибору альтернатив, що пропонує сучасне суспільство.
На основі таких життєвих компетентностей особистості, використовуючи всі
засоби навчальних предметів, створено узагальнену Модель компетентного
випускника школи:
Модель компетентного
випускника
У навчально-виховному комплексі розроблено систему діагностики рівнів навчальних досягнеь учнів,
яка показує, що між потребами суспільства і компетентністю учнів існує ряд протиріч, таких
як:
-несформованість умінь вільно
використовувати одержані знання для рішення практичних завдань, аналізу нестандартних ситуацій;
-недостатній рівень усвідомлення своєї ролі, яку їм
призначено виконаувати у суспільстві;
-відсутність віддалених перспектив;
-наявність помилкових уявлень, що успіх приходить сам, без кропітких зусиль
і праці;
-недостатні знання про шляхи укріплення здоров΄я та попередження шкідливих
звичок.
Таким чином, стає зрозумілим важливість питання формування життєвих компетентностей учнів в
сучасній школі.
Серед найважливіших компетентностей
учнів можна відокремити такі компетентності: соціальна, полікультурна, комунікаційна,
інформаційна, компетентність саморозвитку і самоосвіти, компетентність
продуктивної творчої діяльності.
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ
КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ
Формування компетентностей учнів зумовлюється впровадженням у практику навчання нових
технологій, методів і дидактичних прийомів, які допомагають випускникові
знаходити підгрунтя для свого подальшого життя. Основні задачі, що стоять перед
вчителями нашого навчального комплексу і які підлягають реалізації, - це:
-створення умов для розвитку і
самореалізації учнів;
-задоволення запитів та потреб
школярів;
-засвоєння базових знань, умінь та
навичок:
-розвиток потреби поповнювати
знання протягом всього життя;
-виховання в сучасному
швидкозмінному суспільстві;
-формування навичок здорового
способу життя.
Ці задачі певною мірою співзвучні із
завданнями, що випливають із умов формування компетентностей. Чим же має
керуватися вчитель при розв΄язанні таких
завдань? Мені здається, що слушно, незалежно від стажу роботи, категорії або
впроваджуваних технологій, звернути увагу на певні рекомендації щодо формування
компетентностей учнів (Додаток 1)
Ці корисні правила-поради тільки невеличка
частинка педагогічної майстерності і спільного досвіду вчителів нашої школи, які впроваджують
у практику продуктивні технології навчання. Для всіх інших вчителів, які
працюють з іншими технологіями, насамперед з традиційними, треба чітко планувати свою діяльність та діяльність учнів,
пам΄ятаючи про формування різних компетентностей:
ДІЯЛЬНІСТЬ УЧАСНИКІВ
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ПРИ ФОРМУВАННІ ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ПРИ
ВИВЧЕННІ БІОЛОГІЇ
Діяльність вчителя
|
Діяльність учня
|
Соціальна компетентність
|
|
Пропонує: варіативні завдання різного рівня, перелік тем творчих робіт, списки
додаткової літератури. Організує групову роботу. Створює на уроках проблемні
ситуації. Рекомендує самооцінку та взаємооцінку.
|
Обирає: рівні на тематичному оцінюванні та письмових роботах, теми для
творчих робіт та літературу. Працює в
групі. Дає оцінку відповідей товаришів та самооцінку своєї відповіді. Оцінює
соціальні звички, пов΄язані зі здоров΄ям. Ставить особистісні цілі.
|
Полікультурна компетентність
|
|
Пропагує досягнення науки. Виховує на прикладі видатних людей. Висвітлює
значення біологічної науки для розвитку цивілізації. Мотивує
роль біології у житті учня. Сам є прикладом толерантності.
|
Залучає до своєї відповіді або письмової роботи інформацію
полікультурного характеру. Визначає толерантну поведінку щодо інших людей.
|
Комунікативна компетентність
|
|
Використовує на уроках діалогічні методи. Організує дискусії. Спонукає
висловлювати свою думку. Стимулює
аргументовані відповіді. Вчить правильно ставити запитання. Слідкує за
культурою мовлення. Проводить нестандартні уроки. Практикує захист учнями
творчих робіт, проектів. Використовує інтерактивні методи навчання.
|
Висловлює свої думки. Вміє аргументовано їх довести
Створює проекти і презентації. Вміє написати тези, план, реферат. Проводить
захист проектів. Ставить запитання до вчителя. Визнає свої помилки, уникає
категоричності. Використовує адекватну лексику.
|
Інформаційна компетентність
|
|
Пропонує завдання, для виконання яких потрібно звертання до
альтернативних джерел інформації-додаткової літератури, комп΄ютерних баз
даних, Інтернету тощо. Консультує з питань тематики. Навчає усвідомлено
згортати інформацію, складаючи план, тези, конспекти. Стимулює критичне
оцінювання інформації.
|
Добуває інформацію з різних джерел. Виділяє потрібне із масиву
інформації, поєднує різні джерела. Впорядковує та класифікує добутуі
документи. Уміє адаптуватися до змін. Критично оцінює інформацію.
|
Компетентність саморозвитку та самоосвіти
|
|
Стимулює самоосвітню діяльність учнів. Керує процесом цієї роботи. Відстежує
динаміку розвитку учнів. Допомагає створити програму самоосвіти.
|
Створює програму самоосвіти. Демонструє достатню сформованість умінь та
навичок. Має стійкі пізнавальні потреби та мотивацію. Уміє самостійно
здобувати знання.
|
Компетентність продуктивної творчої діяльності
|
|
Стимулює творчість учнів, використовує інтерактивні методи. Проводить
нестандартні уроки. Організує дослідницьку роботу учнів.
|
Уміє бачити проблеми, шукати шляхи їх подолання, генерувати ідеї, планувати
та організовувати свою діяльність.
|
ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВИХ
КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ БІОЛОГІЇ
Життєва компетентність - це здатність, готовність особистості до життєтворчості,
успішного розв΄язання життєвих завдань і здійснення життя як індивідуального
проекту. Життєва компетентність зумовлена системою знань, умінь і навичок, життєвим
досвідом особистості, її фізичним, психологічним та духовним потенціалом.
Розвиток життєвої компетентності може
спиратися на певний логічний ланцюжок:
1.Здобуття особистістю базового життєвого досвіду, знань, умінь та навичок,
формування відповідних життєвих принципів, становлення життєвих цінностей. Основна
проблема цього рівня-прагнення зупинитися на досягнутому, не ризикувати в
розвитку.
2.Здатність до імпровізації, продукувати нове, власне у вирішенні типових
життєвих завдань, проблем, пов΄язаних з відповідною сферою діяльності. На цьому
рівневі важливе значення має мотивація.
3.Застосування певної діяльності як засобу створення себе, свого життя, своєї
особистості.
На цьому етапі важливо самостійно
творчо проектувати своє життя.
Вчителеві необхідно чітко уявляти
складові своєї професійної
компетентності та чітко визначити параметри компетентного учня. Враховуючи
життєві компетентності учасників навчально-виховного процесу можна заапрпонувати
таку карту- схему (Додаток2)
РОЗВИТОК ЖИТТЄВИХ
КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ З БІОЛОГІЇ
Зміст та методика викладання будь-якого навчального предмета мають певні
специфічні риси стосовно формування життєвих компетентностей учнів.
Ключовою компетентністю шкільної
біологічної освіти є уміння вчитися. Це дуже непростий процес, тому що шкільний
курс біології доволі складний, підручники не завжди відповідають віковим
особливостям школярів. Щоб активізувати роботу учнів на уроках, вчителі
використовують різні інтерактивні методи та застосовують нові продуктивні
технології навчання.
Такі підхіди до викладання максимально стимулюють пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу
школярів, сприяють формуванню компетентностей. Суспільству потрібна
високоосвічена творча особистість, яка вміє спілкуватися у колективі. Саме
інтерактивні технології формують в учнів навички та вміння як предметних, так і
загальнорозвиваючих, життєвих цінностей; створюють атмосферу співробітництва, що
дає змогу повною мірою розкрити природні здібності дітей.
Для подальшого розвитку таких
здібностей вчителі біології можуть
формувати наступні предметні
компетентності:
Основні
життєві компетентності учнів з біології
I.
Соціальна компетентність
1.
Сприяння
формуванню свідомого ставлення учнів до власного здоров’я.
2.
Сприяння
формуванню свідомого ставлення учнів до природи, її багатств та її захисту.
3.
Залучення
учнів до природоохоронних заходів («Первоцвіт», «День Довкілля», «День Землі»
тощо).
4.
Використання
групових форм навчання.
5.
Проведення
нестандартних уроків, які передбачають формування власної позиції, конкретні
прояви особистісної активності учнів.
6.
Надання
учням можливості вибору форми тематичного оцінювання, рівня завдань, групи для
використання лабораторних та практичних робіт.
II.
Полікультурна компетентність
1.
Знайомство
учнів з діяльністю вчених різних держав та національностей.
2.
Використання
в процесі викладання біології елементів народознавства.
3.
Створення
презентацій про рослини, страви з них, про смакові уподобання різних народів.
4.
Використання
завдань, спрямованих на формування здорового способу життя учнів.
5.
Проведення
інтегрованих уроків, використання художньої літератури, що містить описи певних
біологічних об’єктів чи явищ.
6.
Використання
наочних засобів – картин відомих художників.
7.
Проведення
профорієнтаційної роботи.
8.
Характеристика
зв’язку
природи та культури, значення біологічних дисциплін для розвитку
цивілізації.
III.
Комунікативна компетентність
1.
Створення
ситуацій порозуміння, співчуття, стимулювання вміння слухати.
2.
Виховання
взаємоповаги учнів один до одного, емоційної врівноваженості, характеристика
типів темпераменту та рекомендації щодо адаптації темпераменту до загальних
вимог емоційної культури.
3.
Використання
усного і письмового рецензування відповідей учнів однокласниками.
4.
Використання
завдань, які передбачають надання розгорнутих письмових відповідей для розвитку
писемного мовлення учнів.
5.
Проведення
цілеспрямованої роботи з біологічними термінами з метою їх запам’ятовування і
свідомого використання – мнемонічної вправи, переклад термінів іншомовного
походження, побудова асоціативних зв’язків.
IV.
Інформаційна компетентність
1.
Розвиток
умінь учнів працювати з підручником, з текстом, виділяти головну думку, робити
висновки.
2.
Стимулювання
використання додаткової літератури.
3.
Організація
в кабінеті виставки літератури з теми, огляд новинок літератури та періодичної
преси.
4.
Проведення
зустрічей з медиками, науковцями, працівниками сільського господарства з метою
надання учням актуальної інформації шляхом безпосереднього спілкування.
5.
Використання
комп’ютерних програм («Курс біології», «Репетитор з біології»
тощо) як джерел інформації.
6.
Залучення
учнів до перегляду телевізійних передач відповідно до навчальних тем курсу
біології («Discovery», «Animal Planet», «Жива природа» тощо).
7.
Залучення
учнів до опрацювання додаткової біологічної інформації з дитячої періодичної
преси («Воллі», «Древо пізнання», «Світ рослин»).
V.
Компетентність самоосвіти та саморозвитку
1.
Формування
та розвиток загальнонавчальних умінь учнів.
2.
Підготовка
пам’яток «Як виконувати домашнє завдання», «Як опрацьовувати
текст підручника», «Як готуватись до тематичного оцінювання» тощо.
3.
Використання
випереджальних завдань.
4.
Створення
індивідуальних програм (планів самоосвіти, програм самореалізації) для
обдарованих учнів.
5.
Створення
атмосфери, сприятливої для самоосвітньої діяльності, мотивація учнів на
постійне навчання протягом усього життя.
VI.
Компетентність продуктивної творчої діяльності
1.
Залучення
учнів для підготовки повідомлень та рефератів.
2.
Використання
відповідних різнопланових завдань творчого рівня.
3.
Залучення
учнів до складання підсумкових питань з теми, задач, опорних конспектів тощо.
4.
Залучення
учнів до виконання творчих завдань: написання казок, незавершених оповідань,
складання кросвордів, біологічних загадок тощо.
5.
Залучення
учнів до підготовки та проведення ігор, вікторин, заходів предметних тижнів.
Організація
самостійної роботи учнів - це одна з умов формування життєвих компетентностей. Тому
на уроках біології доцільно впроваджувати такі форми самостійної діяльності
учнів:
- складання опорних
конспектів;
- розв΄язання задач
дослідницького та пізнавального характеру;
- засвоєння
біологічної термінології;
- робота із
словниками та іншою додатковою необхідною інформацією;
- самостійна робота з підручником;
- аналіз відповідей однокласників;
- використання
об΄єктів, моделей, таблиць з метою ефективного засвоєння знань;
- проведення уроків
з використанням технології проектного навчання;
- робота з зошитом (запис
висновків та визначень), заповнення таблиць, виконання малюнків, схем, записів у ході пояснень, оформлення
лабораторних та практичних робіт.
Формування здоров’язберігаючої
компетентності учнів
Формуючи різні
життєві компетентності учнів, вчителеві не слід забувати про важливість фізичного стану дітей. Тому у
нашій школі виділено окремо здоров΄язберігаючу компетентність, як
характеристику і необхідну умову збереження фізичного, соціального і духовного
здоров΄я школярів. Адже людина може бути успішною та компетентною в усіх сферах
життя лише за умови міцного здоров΄я. Тому найважливішою складовою навчання в
нашій школі є формування мотивації
до збереження здоров΄я.
Звідси і випливає основне завдання
педагогів нашої школи-дати учням міцні
теоретичні знання про те, що таке здоров΄я, як воно
закладається,зберігається і руйнується, сформувати здоров΄язберігаючі
компетенції під час
вивчення окремих наук, зокрема
біології.
Для впровадження компетнтнісного підходу до навчання на основі здоров΄язберігаючих компетентностей вчителі школи вирішують такі завдання:
- зняття навчального перевантаження
школярів, що призводить їх до перевтоми, шляхом впровадження активних форм і
методів навчання;
- організація фізичної активності учнів, профілактика
гіподинамії (фізпаузи);
- формування
правильних поглядів на здорове харчуваня;
- запобігання шкідливому впливу на
здоров΄я чинників, що безпосередньо
пов΄язані з навчальним процесом (профілактика шкільних хвороб);
- охорона і зміцнення психічного здоров΄я (запобігання
шкільним стресам, поширення серед учнів шкідливих звичок);
- формування культури здоров΄я учнів і
компетентності педагогів з питань основ здоров΄я і здоров΄язберігаючих технологій;
- організація взаємодії з батьками учнів
щодо питання збереження і зміцнення здоров΄я
дітей.
Першим кроком впровадження
здоров΄язберігаючих технологій у
практику всіма вчителями нашої школи, і
вчителями біології зокрема, є формування життєвих навичок, сприятливих для
здоров΄я (додаток 3).
Шкільна психологічна служба
провела певні дослідження,на основі яких було встановлено ряд проблем, пов΄язаних
з негативним впливом школи на учнів. Психологи ранжували фактори ризику
негативного впливу у таку систему:
1-стресова педагогічна тактика;
2-інтесифікація навчального процесу;
3-невідповідність методик і
технологій навчання віковим і функціональним можливостям школярів;
4-нераціональна організація
навчальної діяльності;
5-низька функціональна грамотність педагогів
та батьків з питань укріплення здоров΄я дітей.
Працюючи в тісному
творчому контакті, адміністрацією навчально-виховного комплексу, медичними
працівниками та психологічною службою,
розроблено ситему вимог до
здоров΄язберігаючого уроку (Додаток 4).
Урок такого типу
рекомендується розділити на три етапи:
- перший етап
(занурення) - 5 хвилин - давати невелике навантаження з використанням
репродуктивної діяльності з переходом у продуктивну, повторення;
- другий етап (максимальна
працездатність) -20-25 хвилин - з урахуванням зниження на 15 хвилині уроку. Можлива
продуктивна творча діяльність учнів, ознайомлення з новим матеріалом;
- третій етап (кінцевий
порив)- 10-15 хвилин - супроводжується незначним підвищенням працездатності. Застосовуються
методи контролю і систематезації матеріалу.
Практично всі дослідження показали, що такі
уроки, організовані на основі принципів
здоров΄язбереження, не повинні призводити до перевтоми учнів. Проте у школярів з послабленим здоров΄ям
втома наступає швидко навіть при добрих гігієнічних умовах та при помірному
навантаженні. Вчитель зможе це помітити по нетерплячому ковзанню в чеканні дзвінка, зміні почерку, динамізму
(кривляння) рухів, вегетативним проявам: спітніння рук, почервоніння обличчя, зміна
частоти пульсу, жалобі на головний біль та неприємні відчуття в животі.
Для усунення таких наслідків вчителеві можна
порекомендувати впровадження здоров΄язберігаючих елементів уроку. Одним із
елементів, що попереджає втому, є фізкультхвилинка. Вона позитивно впливає на
аналітико-синтетичну діяльність мозку, активує серцево-судинну і дихальну системи,
покращує кровопостачання внутрішніх органів і працездатність нервової системи. Час
впровадження фізкультхвилинки визначається самим вчителем. Фізіологічно
зумовленим часом для ії проведення є 15-20 хвилини уроку. Довжина 1-5хвилин включає
в себе комплекс із 4-5 вправ, які повторюються по 4-6 разів.
Вибір виду вправ
залежить від виду діяльності на уроці (вправи для загального розслаблення кисті
руки, для очей, для слуху, корекція постави, дихальна гімнастика та інше).
Дуже важливо використовувати на уроках
здоров΄язберігаючі технології. І хоча на сьогодення загалнопроийнятої ситеми не існує, проробивши
науково-методичну літературу і зробивши узагальненя педагогічного досвіду, можна
все таки виділити педтехнології, які сприяють збереженню здоров΄я учнів. Це -
розвиваючі технології, технології адаптивного навчання, технології, побудовані
на інтегративній основі.
Таким чином, узагальнюючи
всі вищезгадані шляхи формування здоров΄язберігаючої компетентності учнів,
можна рекомендувати для використання окрему
методичну Модель оздоровчого
уроку (Додаток 5).
Повертаючись до
розмови про шляхи розвитку інших
різноманітних компетентностей учнів: соціальної, комунікативної, інформаційної,
самоосвіти та саморозвитку, творчої
засобами біології не можна не згадати про майстерність вчителя та його
творчу компетентність. Одним із способів удосконалення такої компетентності з
метою підвищення ефективності уроків біології може бути використаний Конструктор
компетентнісного уроку(додається).
Біологічні науки мають великий вплив на
формування світогляду людини і сприяють адаптації кожного у суспільстві через
розвиток компетентностей особистості. Основи формування різних видів компетентностей
під час вивчення біології закладається ще у початковій школі і розвиваються
протягом навчання в основній та старшій
ланці. І на кожному етапі навчання
необхідні аналіз та детальна тематична розробка певного курсу біології у
відповідності з формуванням різних компетентностей учнів. Так,
аналізуючи зміст курсу анатомії 9 класу, можна запропонувати таблицю, яка
показує використання компетентнісного підходу до викладання на кожному уроці
(Додаток7). На уроках біології можливо також формування різних міжпредметних
компетентностей: з хімією, математикою, літературою, географією, мистетвом, фізикою
тощо. Розвиткові різних компетентностей
учнів сприяє і позакласна діяльність з біології. Її формами
можуть бути:
- масові заходи: тематичні
вечори, конференції, предметні тижні, конкурси-огляди, олімпіади, фестивалі, виставки;
- групова робота: екскурсії,
походи, захист проектів;
- індивідуальні
заняття: колекціювання, використання додаткової літератури, презентації.
Формування
особистості у навчальному процесі відбувається в активній діяльності, в
спілкуванні з вчителем та ровесниками, що дає змогу максимально враховувати
інтереси та побажання школярів.
ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ
КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ
Результат навчання обов΄язково підлягає оцінюванню. Виходячи з того, що
компетентність - це кінцевий результат навчання, постає актуальна проблема з визначенням
критеріїв оцінювання сформованості
компетентностей. Детально розроблені
критерії навчальних досягнень учнів з кожного предмета та рівнева оцінка компетентностей учнів повинні
співвідноситись. Проте треба пам΄ятати, що компетентності є надпредметними
утвореннями,що не вичерпуються знаннями та уміннями.
Можна провести паралель між рівнями досягнень та рівнями компетентностей:
1.Початковий рівень:
- відповідь учня носить фрагментарний характер;
- учень має початкові уявлення про предмет вивчення;
- може оволодіти основними поняттями та теоретичними узагальненнями;
- розрізняє основний зміст матеріалу.
2.Середній рівень:
- учень відтворює основний навчальний матеріал;
- здатний розв΄язувати завдання за зразком;
- розрізняє та запам΄ятовує певні одиниці інформації;
- здійснює репродуктивну діяльність.
3.Достатній рівень:
- учень знає та самостійно
застосовує знання;
- володіє розумовими операціями;
- уміє робити висновки;
- самостійно здійснює основні види
навчальної діяльності.
4.Високий рівень:
- знання учня є системними;
- учень здатен творчо застосовувати свої знання;
- діяльність учня має дослідницький характер;
- учень здатний творчо переосмислювати і переформовувати матеріал;
- здатний переносити та виконувати завдання в нових умовах.
Можна також виділити дві технології оцінки сформованості ключових
компетентностей (за визначенням вчених):
- Оцінка, яка проявляється в проектній діяльності через визначення вимог до
проекту та презентація самого проекту, портфоліо, якість роботи в групі.
- Оцінка ключових компетентностей, сформованих на момент завершення певного
етапу навчання на основі тестових
завдань
Такий спосіб оцінювання певних рівнів залежить від вікових особливостй
учнів, від класів та ступенів навчання. Умовно це можна співвіднести так:
- перший рівень - 4-5класи;
- другий рівень - 5-7класи;
- третій рівень - 7-9 класи;
- четвертий рівень-9-11класи.
У реальній практиці просунення кожної конкретної дитини може як відставати
так і випереджати цей порядок компетентностей. Тому при оцінці треба враховувати всі рівні.
Проте проблема оцінювання
сформованості основних груп компетентностей належить до найменш розроблених та
найбільш серйозних проблем, адже наша система навчання пов΄язана тільки з
предметним оцінюванням. А значить критерії оцінювання основних груп
компетентностей мають носити офіційний
характер і розроблятися централізовано.
Правила формування
компетентностей
§ Головним є не
предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує
особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов’язаною з вивченням предмету.
§ На виховання
активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогоднішній активний учень –
завтрашній активний член суспільства.
§ Ставте учнів у
ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що
спостерігаються, та наявним знанням.
§ Допомагайте учням
оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності,
навчайте їх вчитися.
§ Слід якомога
частіше використовувати питання «Чому?», щоб навчити мислити причинно:
розуміння причинно-наслідкових зв’язків є обов’язковою умовою розвивального
навчання.
§ Пам’ятайте, що
насправді знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує на практиці.
§ Привчайте учнів
думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів,
дослівного відтворення.
§ Творче мислення
розвивайте всебічним аналізом проблем,
пізнавальні задачі розв’язуйте кількома способами, частіше практикуйте
творчі завдання.
§ Вчителі з
будь-якого предмету, та не тільки мови та літератури, мають слідкувати за
способом та формою висловлення думки учнів.
§ Використовуйте
схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань.
§ Оскільки міцність
запам’ятовування інформації, що засвоєна у вигляді логічних структур, є більш
високою, ніж міцніть розрізнених знань, закріплювати слід ті знання, що подані
у цілісних логічних структурах.
§ У значних блоках
інформації легше встановлювати логічні зв’язки, чіткіше простежується головна
думка, котру легше виділити і показати учням.
§ У процесі навчання
обов’язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об’єднуйте
диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем.
§ Вивчайте і
враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.
§ Будьте обізнаними з
останніми науковими досягненнями із свого предмету.
§ Заохочуйте
дослідницьку роботу школярів. Знайдіть можливості ознайомити їх із технікою
експериментальної роботи, алгоритмами розв’язання винахідницьких задач,
обробкою першоджерел і довідкових матеріалів.
§ Суспільно-історичною
практикою доводьте необхідність наукових знань, які вивчаються в школі.
Навчайте так, об учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю.
§ Пояснюйте школярам,
що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчатися всьому, що необхідно
для реалізації її життєвих планів.
Додаток 2
Карта
показників професійної компетентності вчителя та навчальних
компетентностей учня
Додаток 3
Життєві навички, сприятливі для здоров'я
Навички, що сприяють соціальному благополуччю (міжперсональні навички)
|
Навички, що сприяють психологічному благополуччю (внутрішньоперсональні
навички)
|
|
Когнітивні (інтелектуальні) навички
|
Емоційно - вольові навички
|
|
1. Навички ефективного спілкування:
• активне слухання;
• уміння чітко висловити свою думку;
• уміння відкрито висловлювати свої почуття без тривоги і звинувачень;
• знання невербальної мови;
• адекватна реакція на критику;
• уміння попросити про послугу, допомогу..
2. Навички співпереживання:
• здатність розуміти почуття, потреби і проблеми інших людей; - уміння
висловити це розуміння;
• уміння надати підтримку і допомогу.
3. Навички розв'язання конфліктів:
• здатність розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів;
• уміння розв'язувати конфлікти поглядів на основі толерантності;
• уміння розв'язувати конфлікти інтересів за допомогою конструктивних
переговорів.
4. Навички протидії соціальному тискові
(упевненої поведінки, відмови, поведінки в умовах тиску, загрози насилля,
протидія дискримінації):
• навички впевненої поведінки;
• уміння відстоювати власну позицію;
• уміння долати сором'язливість;
• уміння відмовлятись від небезпечних пропозицій;
• протидія дискримінації.
5. Навички групової роботи та лобіювания:
• уміння бути членом команди, працювати на результат;
• уміння висловити повагу до внеску інших осіб;
• сприйняття різних стилів поведінки; лідерські навички;
• навички впливу і переконливості;
• навички встановлення
контактів і мотивування
|
1. Навички самоусвідомлення й самооцінювання:
• здатність усвідомити власну унікальність;
• позитивне ставлення до себе, інших людей і життєвих перспектив;
• здатність реально оцінювати власні здібності й можливості, переваги
і недоліки;
• здатність адекватно сприймати оцінювання інших;
• здатність усвідомлювати свої права, потреби, цінності і пріоритети;
• постановка життєвої мети.
2. Навички аналізу проблем і прийняття рішень:
• уміння визначити суть проблеми і причини її виникнення;
• уміння знайти відповідну інформацію і достовірні джерела;
• здатність сформулювати щонайменше три варіанти вирішення цієї проблеми;
• уміння передбачати наслідки кожного варіанту для себе й інших;.
• уміння оцінити реалістичність кожного варіанту, враховуючи власні
можливості й життєві обставини;
• здатність обрати оптимальне рішення.
3. Навички критичного мислення:
• уміння відрізняти факти від міфів, стереотипів та особистих уявлень;
• аналіз ставлень, цінностей, соціальних норм, чинників, що на них
впливають;
• аналіз впливу однолітків
і засобів масової інформації
|
1. Навички самоконтролю:
• контроль спалахів гніву;
• уміння справлятися
з тривогою, горем, утратою, травмою, насиллям;
• уміння переживати невдачі.
2. Навички керування
стресами:
• планування часу;
• позитивне мислення;
• методи релаксації.
3. Навички мотивації успіху та гартування волі:
• віра в те, що ти є господарем
власного життя;
• налаштованість на успіх;
• здатність концентруватися на
досягненні мети;
• розвиток
наполегливості і працелюбності
|
ДОДАТОК 4
КРИТЕРІЇ ЗДОРОВ΄ЯЗБЕРІГАЮЧОГО УРОКУ
Критерії здоров΄язбереження
|
Характеристика критеріїв
|
Рівні гігієнічічної
доцільності уроку (раціональний)
|
Умови та гігієнічні вимоги
|
Температура і свіжість повітря, освітлення класу і дошки, монотонні
звукові подразники
|
Температура зима-весна 18-20, осінь-16-20
Вологість 30-50%
Освітленість-5% 0,25
|
Кількість видів навчальної діяльності
|
Види діяльності:опитування, читання, записи, слухання, розповіді, відповіді
на запитання,
рішення задач.
|
4-7 видів
|
Середній час
|
-------------------------------------
|
Не довше 10 хвилин
|
Кількість методів
|
Словесні, наочні, практичні, експериментальні
|
Не менше 3-х
|
Зміна методів
|
Не пізніше ніж через 10-15 хвилин
|
|
Наявність і місце методів
|
Вільний вибір, активні методи, методи саморозвитку та самопізнання
|
Не більше ніж 6-8 методів
|
Місце і вибір ТЗН
|
Вміння користуватися
|
Вимоги САНПІН
|
Поза учня та її чередування
|
Зміна поз, правильна посадка
|
Фізкультхвилини після 15-20 хвилин уроку
|
Емоційні розрядки
|
Посмішка, гумор, музика
|
2-3 рази
|
Наповненість уроку
|
Робочий час уроку
|
Не менше 60% і не більше
75-80%
|
Коли наступає перевтома
|
Визначається за руховогю активністю учнів або відволіканням
|
Не раніше 40 хвилин
|
Для того щоб урок
пройшов з найбільш ефективними результатами вчитель повинен додержуватися
певних принципів здоров΄язбереження:
1. «Не зашкодь»(ні
вчителеві, ні учню).
2.Методи та
прийоми, які позитивно впливають на психіку.
3.Неперервність
та наступність у навчанні.
4.Позитивні
особистісні відносини учнів та вчителя.
5.Відповідність
змісту і організації навчання віковим особливостям учнів.
6.Комплексний
міжпредметний зв΄язок, єдність дій вчителів, психологів, медпрацівників.
7.Успіх народжує
успіх.
8.Активність.
9.Відповідальність
за своє здоров΄я.
ДОДАТОК 5
МОДЕЛЬ ОЗДОРОВЧОГО УРОКУ
Методичний інструментарій
|
Зміст
|
Оздоровчий ефект
|
Позитивна мотивація діяльності
|
Позитивні психологічні установки за допомогою слів, почуттів, жестів, міміки
|
Створення ситуації успіху, попередження неврозів, стресів, стабільність
оцінювання
|
Збагачення валеологічним змістом навчальних програм
|
Включення у відповідні теми календарно-тематичного планування гриф»ВК»
|
Розширення світогляду учнів,
формування соціального та духовного здоров΄я учнів,
сприяння вибору професії
|
Урахування індивідуальності учнів
|
Створення умов для навчання у відповідності до типу мислення та
сприйняття учнів
|
Профілактика неуспішності,
емоційна комфортна атмосфера, розвиток інтелекту
|
Система роботи з поняттями на уроці
|
Симантика слів,створення
образів, ігри, самостійна робота
|
Розширення життєвого досвіду, розвиток розумових та інтелектуальних здібностей,
позитивне
психологічне та духовне здоров΄я
|
Імаготерапія
|
Образне перевтілення
|
Розвиток уявлення, інтерес до предмету, активізація пізнавальної діяльності
|
Бібліотерапія
|
Робота з джерелами цікавої інформації
|
Профілактика депресій,зникнення особистісних проблем
|
Сміхотерапія
|
Гумор, каламбур
|
Створення доброго, життєрадісного настрою, уміння розуміти гумор
|
Особистісний внесок вчителя
|
Вчитель повинен виконувати все, що
вимагає від учнів
|
Підвищена практична важливість
|
Гуманістична направленість контрольно-аналітичної діяльності
|
Не докоряти, не робити зауваження, не принижувати
|
Профілактика стресів, культура спілкування
|
Використання методичного інструментарію
|
Створення на уроці ситуацій інтелектуального напруження за допомогою
евристичних, пошукових та проблемних завдань
|
Уміння приймати рішення
|
Рефлексія уроку
|
Фіксація особистісного відношення до уроку за допомогою кольорів, малюнків,
музики, усного повідомлення, анкети
|
Культура спілкування,формування стійкої соціальної позиції
|
Конструктор
компетентнісного уроку
Етапи уроку
|
Мета
Результативність
|
Види діяльності
|
А. Перевірка
домашнього
завдання
|
Мета: активувати
розумову діяльність учнів, розвивати критичне мислення, вчити оцінювати
знання учнів. Результативність:
формування пізнавальної компетентності
|
1. Рецензування відповідей
(домашнього завдання)
|
Мета: розвивати
самостійність мислення, формувати гнучкість і точність думки, розвивати увагу
й пам'ять. Результативність:
формування самоосвітньої компетентності
|
2.Диктант,
тестування,бліц-контроль.
|
|
Б.
Пояснення
нового
матеріалу
|
Мета: навчати
умінням дослідницької роботи, її зв'язку з теорією.
Результативність:
формування полікультурної компетентності
|
1.
Дослідження об’єктів і порівняння будови з малюнками та обґєктами
|
Мета: навчати
стислого раціонального запису, відпрацьовувати вміння робити висновки й
узагальнення.
Результативність:
формування інформаційної компетентності
|
2. Лекція з використанням
здобутої учнями інформації та додаткової літератури. Складання
плану-конспекту
|
|
Мета: вчити оперувати знаннями,
розвивати гнучкість використання знань.
Результативність: формування
пізнавальної, самоосвітньої, соціальної компетентностей
|
3. Дослідницька лабораторія
(виконання лабораторних та практичних робіт)
|
|
В. Фізкульт-хвилинка
|
Мета: розвивати емоційність
мовлення, творчу діяльність.
Результативність: формування
компетентного ставлення до свого здоров'я
|
Фізкультхвилинки, валеологічний
компонент уроків
|
Г. Закріплення, тренування, відпрацювання вмінь і
навичок
|
Мета: вивчити особливості будови
та
Результативність: формування
пізнавальної компетентності
|
1. Лабораторна робота,
практична, творчі роботи МАН
|
Мета: закріпити
знання про пам'ять, розробити правила запам 'ятовування.
Результативність:
формування компетентності, що сприяє саморозвитку
|
2.
Використання завдань, що розвивають слухову, зорову, чуттєву види пам’яті
|
|
Мета: закріпити
вміння розв'язувати задачі й приклади. Результативність: формування інтелектуальної й
полікультурної компетентностей
|
3. Гра, рішення розрахункових
та пізнавальних задач
|
|
Мета: закріпити
знання учнів, формувати вміння перевіряти, думати, слухати.
Результативність:
формування пізнавальної компетентності
|
4.Колесо, ланцюжок, знайди
помилку, розгадай кросворд
|
|
Мета: розвивати
особисту позицію учнів, спираючись на текст.
Результативність:
формування інтелектуальної компетентності
|
5. Аналіз, синтез,
узагальнення.
|
|
Мета: навчання
роботі з інформацією; закріпити знання тексту, розуміння сенсу життя.
Результативність:
формування комунікативної та пізнавальної компетентностей, розвивати
індивідуальні здібності
|
6. Склади план, оповідання, міні-твір,казку,
вірш, намалюй
|
|
Д.
Творча робота
|
Мета: показати
на основі матеріалу твору вміння учнів складати алгоритм, план,
Результативність:
формування полі культурної компетентності.
|
1. Створення алгоритму, плану, робота
за алгоритмом
|
Мета: вчити
учнів піднімати проблеми находити шляхи їх розв'язання.
Результативність:
формування полікультурної та
комунікативної компетентностей.
|
2. Робота
в групах, самостійне визначення питань для вивчення, розподіл ролей
|
|
Е.
Контроль
|
Мета: учити
дітей уяви й уміння абстрагуватися. Результативність: формування інтелектуальної
компетентності
|
1. Робота в групах з подальшою презентацією та висновками
|
Мета: учити
дітей, спираючись на отримані знання, самостійно працювати.
Результативність:
формування соціальної компетентності
|
2. Самостійна робота із
взаємоперевіркою
|
|
Є.
Домашнє завдання
|
Мета: перевірити
засвоєння матеріалу уроку, формувати вміння підбирати приклади.
Результативність:
формувати здатність до саморозвитку
|
1. Скласти запитання й приклади
за темою уроку
|
Мета: перевірити знання учнів
відповідно до їхнього рівня підготовки.
Результативність:
формування інтелектуальної компетентності
|
2. Різнорівневі завдання:
репродуктивні, особливої складності, на кмітливість
|
Додаток 7
Формування компетентностей учнів
з біології людини у 9 класі.
Тема
|
Компетентність
|
||||||
Розділ
|
Урок
|
Соціальна
|
Полікультурна
|
Комунікативна
|
Інформаційна
|
Самоосвіти та саморозвитку
|
Творчої діяльності
|
Організм людини як біологічна система.
|
1.
Людина в системі органічного світу. Методи вивчення організму людини.
|
Створення
ситуацій порозуміння, виховання взаємоповаги учнів один до одного.
|
Розвиток
умінь учнів працювати з підручником, з текстом, виділяти головну думку,
робити висновки.
|
Використовування пам'яток по підготовці
домашнього завдання та роботи з текстом підручника.
|
|||
2.
Поняття про здоров'я і хвороби людини.
|
Формування
свідомого ставлення учнів до власного здоров'я.
|
Знайомство
учнів з визначенням «здоров'я» вченими різних держав та національностей.
|
Організація
в кабінеті виставки науково-популярної літератури про здоровий спосіб життя.
|
Створення
атмосфери, сприятливої для самоосвітньої діяльності, мотивація учнів на
постійне навчання протягом усього життя.
|
|||
3.
Поняття про біологічні системи. Клітинна будова організму людини. Хімічний склад
клітини.
|
Проведення
роботи 3 біологічними термінами з метою їх
запам'ятовування і свідомого використання.
|
Розвиток умінь учнів працювати з підручником, з
текстом, виділяти головну думку, робити висновки.
|
|||||
4. Структурна і функціональна організація клітин.
|
Знайомство з діяльністю вчених (Камілло Гольджі)
|
Проведення роботи 3 біологічними термінами з метою їх запам'ятовування і свідомого
використання.
|
Формування та розвиток загальнонавчальних умінь
учнів.
|
||||
5.
Основні життєві властивості клітин.
|
Використання
усного рецензування відповідей учнів однокласниками.
|
||||||
6. Тканини, їх будова і функції.
|
Надання
учням можливості вибору групи для виконання лабораторної роботи. Використання
групових форм навчання.
|
Створення ситуацій порозуміння, виховання
взаємоповаги учнів один до одного, стимулювання вміння слухати.
|
Використовування пам'яток роботи з текстом
підручника.
|
Залучення учнів до складання кросвордів,
сінквейнів.
|
|||
7.
Органи. Фізіологічні й функціональні системи.
|
Проведення роботи 3 біологічними термінами з метою їх запам'ятовування і свідомого
використання.
|
Залучення
учнів до підготовки та проведення одного з елементу ігри. («Що зайве?»)
|
|||||
Регуляція функцій.
|
8. Нервова регуляція. Центральна нервова система.
Будова і функції спинного та головного мозку.
|
Надання учням можливості вибору групи для
виконання лабораторної роботи.
|
Знайомство з діяльністю вчених (Ш.Павлов)
|
Проведення роботи 3 біологічними термінами з метою їх запам'ятовування і свідомого
використання.
|
Залучення учнів до опрацювання додаткової
біологічної інформації з дитячої періодичної преси «Древо пізнання».
|
||
9. Периферична нервова система. Автономна нервова
система, її будова і функції.
|
Використання життєвих ситуацій, пов'язаних з
властивостями нервової системи.
|
Розвиток умінь учнів працювати з підручником, з
текстом, виділяти головну думку, робити висновки.
|
|||||
10. Гуморальна регуляція. Залози внутрішньої та
змішаної секреції.
|
Залучення учнів до підготовки повідомлень та
рефератів.
|
||||||
Дихання
я
|
Урок
|
Соціальна
|
Полікультурна
|
Комунікативна
|
Інформаційна
|
Самоосвіти
та саморозвитку
|
Творчої
діяльності
|
11. Шкідливий вплив куріння,
алкоголю і наркотиків на організм людини.
|
1. Формування
свідомого ставлення учнів до власного здоров'я.
2. Проведення
нестандартних уроків, які передбачають формування власної позиції учнів та їх активності. |
1. Використання завдань,
спрямованих на формування здорового способу життя учнів.
2. Використання художньої
літератури, що містить опис об'єктів чи явищ. (М.Булгаков «Собаче серце») |
1. Створення ситуацій
порозуміння, виховання взаємоповаги учнів один до одного.
2. Забезпечення розвитку
діалогічного мовлення учнів через проведення диспутів, семінарів, дидактичних ігор. |
Проведення зустрічей 3 медиками,
науковцями з метою надання учням актуальної інформації шляхом безпосереднього
спілкування.
|
Створення атмосфери,
сприятливої для самоосвітньої діяльності, мотивація учнів на постійне
навчання протягом усього життя.
|
1. Залучення учнів до
підготовки повідомлень та рефератів.
2. Проведення
нестандартних уроків. |
|
Опора і рух.
|
12. Функції опорно-рухової
системи. Кісткова і хрящова тканини. Будова і ріст кісток. Будова скелета
людини.
|
Проведення роботи 3 біологічними
термінами з метою їх запам'ятовування і свідомого використання.
|
Розвиток умінь учнів працювати
з підручником, з текстом, виділяти головну думку, робити висновки.
|
Залучення учнів до підготовки та проведення одного з елементу ігри,
(гра-ланцюжок «Скелет голови»)
|
|||
Використання художньої літератури, що містить опис об'єктів чи явищ та
вислови біологів-вчених різних народів.
|
|||||||
14. Вікові особливості
опорно-рухової системи. Вплив фізичних вправ і праці на опорно-рухову систему
людини.
|
Використання художньої літератури, що містить опис об'єктів чи явищ та
вислови біологів-вчених різних народів.
|
Використання усного
рецензування відповідей учнів однокласниками.
|
Проведення зустрічей 3 медиками,
науковцями з метою надання учням актуальної інформації шляхом безпосереднього
спілкування.
|
Залучення учнів до підготовки
повідомлень та рефератів.
|
|||
15. Порушення постави.
Пошкодження опорно-рухової системи та перша допомога.
|
1. Формування
свідомого ставлення учнів до власного здоров'я.
2. Надання учням
можливості вибору групи для виконання лабораторної роботи. |
1. Використання завдань,
спрямованих на формування здорового способу життя учнів.
2. Використання художньої
літератури, що містить опис об'єктів чи явищ та вислови біологів-вчених різних народів. |
Проведення зустрічей 3 медиками,
науковцями з метою надання учням актуальної інформації шляхом безпосереднього
спілкування.
|
Створення атмосфери,
сприятливої для самоосвітньої діяльності, мотивація учнів на постійне
навчання протягом усього життя.
|
Залучення учнів до підготовки
повідомлень та рефератів, (розробити правила зміцнення опорно-рухової
системи)
|
||
Кров та кровообіг.
|
16. Внутрішнє середовище організму. Функції та склад крові.
|
Використання висловів
біологів-вчених різних народів.
Знайомство з діяльністю вчених
(М.Мальпігі)
|
|||||
17. Формені елементи крові.
Еритроцити, лейкоцити, тромбоцити.
|
Надання учням можливості вибору
групи для виконання лабораторної роботи.
|
Знайомство з діяльністю вчених
(К.Ландштейнер)
|
Залучення учнів до опрацювання
додаткової біологічної інформації з дитячої періодичної преси «Древо
пізнання».
|
Залучення учнів до підготовки
та проведення одного з елементу ігри, (гра-конкурс на кращого ерудита)
|
|||
18. Імунітет та його види.
Імунні реакції організму. Алергени та алергія. СНІД: причини і наслідки.
|
Залучення учнів до проведення
акції про СНІДу.
|
1. Використання завдань,
спрямованих на формування здорового способу життя учнів.
2. Знайомство з діяльністю
вчених (І.І.Мечніков, Л.Пастер) |
Проведення зустрічей 3 медиками,науковцями
з метою надання учням актуальної інформації шляхом безпосереднього
спілкування.
|
Створення атмосфери,
сприятливої для самоосвітньої діяльності, мотивація учнів на постійне
навчання протягом усього життя.
|
Залучення учнів до підготовки
повідомлень та рефератів.
|
||
19. Кровообіг. Функції кровообігу. Будова серця.
|
Використання художньої
літератури, що містить опис об'єктів чи явищ.
|
||||||
Урок
|
Соціальна
|
Полікультурна
|
Комунікативна
|
Інформаційна
|
Самоосвіти
та саморозвитку
|
Творчої
діяльності
|
|
20. Серцевий цикл. Робота серця.
|
Використання життєвих
ситуацій, пов'язаних з властивостями роботи серця.
|
Знайомство
з діяльністю вчених (М.М.Амосов)
|
Залучення учнів до підготовки
повідомлень та рефератів.
|
||||
21.Судинна система. Велике та мале кола кровообігу. Лімфатична
система. Рух крові по судинах.
|
Залучення учнів до проведення
вікторини «Серце»
|
||||||
22. Кровотечі. Види кровотеч. Порушення діяльності
серцево-судинної системи. Способи попередження серцево-судинних системи.
|
Формування
свідомого ставлення учнів до власного здоров'я.
|
Використання
завдань, спрямованих на формування здорового способу життя учнів.
Використання художньої літератури, що містить
опис об'єктів чи явиш.
|
Проведення зустрічей 3 медиками, науковцями з метою надання учням актуальної
інформації шляхом безпосереднього спілкування.
|
Створення
атмосфери, сприятливої для самоосвітньої діяльності, мотивація учнів на
постійне навчання протягом усього життя.
|
Організація ділової гри:
«Скора медична
допомога»
|
||
  23. Будова та функції органів дихання. Голосовий
апараті мова. |
Використання
магнітофонних записів романсу.
|
Залучення учнів до підготовки
повідомлень та рефератів. Залучення учнів до проведення гри-вікторини
«Дихання»
|
|||||
| 24.
Газообмін у легенях і тканинах. Життєва місткість легень. |
Проведення
нестандартних уроків, які передбачають формування власної позиції учнів та їх
активності.
|
1. Створення ситуацій
порозуміння, виховання взаємоповаги учнів один до одного.
2. Забезпечення розвитку
діалогічного мовлення учнів через проведення диспутів, семінарів, дидактичних ігор |
Використання
випереджальних завдань.
|
Залучення
учнів до складання задач та опорних конспектів
|
|||
25. Механізм дихальних рухів. Регуляція дихання.
|
Розвиток умінь учнів працювати
з підручником, з текстом, виділяти головну думку, робити висновки
|
Формування
дослідницької роботи в теоретичному та практичному вивчені біології.
|
Залучення
учнів до підготовки повідомлень та рефератів.
|
||||
26. Захворювання органів дихання: причини профілактика.
Гігієна дихання. Шкідливий вплив тютюнокуріння, забрудненого повітря на
органи дихання.
|
Формування
свідомого ставлення учнів до власного здоров'я.
|
Використання
завдань, спрямованих на формування здорового способу життя учнів.
|
Проведення зустрічей 3 медиками, науковцями з метою надання учням актуальної
інформації шляхом безпосереднього спілкування.
|
Створення
атмосфери, сприятливої для самоосвітньої діяльності, мотивація учнів на
постійне навчання протягом усього життя.
|
Рольова гра:
«На прийомі у терапевта»
|
||
27. Надання першої допомоги під час зупинки дихання.
|
Використання
життєвих ситуацій, пов'язаних з наданням першої допомоги.
|
Використання
усного рецензування відповідей учнів однокласниками.
|
Проведення зустрічей 3 медиками, науковцями з метою надання учням актуальної
інформації шляхом безпосереднього спілкування.
|
Створення
атмосфери, сприятливої для самоосвітньої діяльності, мотивація учнів на
постійне навчання протягом усього життя.
|
Пркзентації та проекти
|
Урок
|
Соціальна
|
Полікультурна
|
Комунікативна
|
Інформаційна
|
Самоосвіти та саморозвитку
|
Творчої
діяльності
|
|
Травлення
|
28.
Значення травлення. Будова і функції органів травлення. Методи дослідження
органів травлення.
|
Знайомство з діяльністю вчених
(І.П.Павлов)
|
Складання схем-пояснень
|
||||
29. Травлення в ротовій
порожнині. Склад слини. Будова і функції зубів. Захворювання зубів:
профілактика та лікування.
|
Використання життєвих ситуацій,
пов'язаних з захворюванням зубів.
|
Залучення учнів до опрацювання
додаткової біологічної інформації з дитячої періодичної преси «Древо
пізнання».
|
Залучення учнів до
виконання дослідів
|
||||
ЗО. Будова шлунка. Травлення в
шлунку. Травлення в кишечнику.
|
Огляд відео
|
Презентації
|
|||||
31. Порушення травлення.
Хвороби шлунково-кишкового тракту. Шкідливий вплив на органи травлення
тютюнокуріння, вживання алкоголю, наркотиків, переїдання, недоїдання.
|
Формування свідомого ставлення
учнів до власного здоров'я.
|
Використання
завдань, спрямованих на формування здорового способу життя учнів.
Знайомство
з діяльністю вчених (С.П.Боткін)
|
Робота в групах
|
Проведення зустрічей 3 медиками, науковцями з метою
надання учням актуальної інформації шляхом безпосереднього спілкування.
|
Створення
атмосфери, сприятливої для самоосвітньої діяльності, мотивація учнів на
постійне навчання протягом усього життя.
|
Зустріч з лікарями
|
|
Обмін речовин та
енергії.
|
32. Значення обміну речовин і
енергії. Енергетичні потреби організму.
|
||||||
33.
Обмін в організмі білків, жирів, вуглеводів, води та мінеральних речовин.
Регуляція обміну речовин.
|
Використання художньої
літератури, що містить опис об'єктів чи явиш.
|
||||||
34. Вітаміни та їх значення.
|
Використання
завдань, спрямованих на формування здорового способу життя учнів.
Знайомство
з діяльністю вчених (І.МСєченов, К.Ейкман, А.Сент-Дєрді))
|
Пошук додаткової
інформації
|
Створення атмосфери, сприятливої
для самоосвітньої діяльності, мотивація учнів на постійне навчання протягом
усього життя.
|
Презентації
|
|||
35.
Харчування і здоров'я. Фізіологічні основи раціонального харчування.
|
Формування
свідомого ставлення учнів до власного здоров'я.
|
Використання
завдань, спрямованих на формування здорового способу життя учнів.
|
Проведення
зустрічей 3 медиками,
науковцями з метою надання учням актуальної інформації шляхом безпосереднього
спілкування.
|
Створення
атмосфери, сприятливої для самоосвітньої діяльності, мотивація учнів на
постійне навчання протягом усього життя.
|
Розв'язання нестандартних
завдань.
|
||
Виділення
|
36.
Значення виділення. Будова і функції органів виділення.
|
Залучення
учнів до опрацювання додаткової біологічної інформації з дитячої періодичної
преси «Древо пізнання».
|
|||||
37.
Утворення сечі. Роль, нирок у підтриманні водно-сольового обміну, гомеостазу.
|
Використання
групових форм навчання.
|
Створення
ситуацій порозуміння, виховання взаємоповаги учнів один до одного.
|
Залучення учнів до проведення
гри-вікторини
|
Урок
|
Соціальна
|
Полікультурна
|
Комунікативна
|
Інформаційна
|
Самоосвіти та саморозвитку
|
Творчої діяльності
|
|
38. Порушення діяльності нирок. Профілактика захворювань
органів виділення.
|
Формування свідомого ставлення учнів до власного здоров'я.
|
Використання завдань, спрямованих на формування здорового
способу життя учнів.
|
Проведення зустрічей з медиками, науковцями з метою
надання учням актуаіьної інформації шляхом безпосереднього спілкування.
|
Створення атмосфери, сприятливої для самоосвітньої
діяльності, мотивація учнів на постійне навчання протягом усього життя.
|
Ділова гра:»Прийом в уролога»
|
||
39. Будова і функції шкіри. Роль в обміні речовин і
терморегуляції.
|
Залучення учнів до опрацювання додаткової біологічної
інформації з дитячої періодичної преси «Древо пізнання».
|
||||||
Шкіра.
|
40. Механізм терморегуляції.
Загартування. Механічні та термічні пошкодження шкіри.
|
Формування свідомого ставлення учнів до власного
здоров'я.
|
Проведення зустрічей з медиками,
науковцями з метою надання учням актуальної інформації шляхом безпосереднього
спілкування.
|
Створення атмосфери, сприятливої для самоосвітньої
діяльності, мотивація учнів на постійне навчання протягом усього життя.
|
|||
41. Переохолодження організму та його наслідки. Гігієна
тіла.
|
Формування свідомого ставлення учнів до власного
здоров'я.
|
Використання завдань, спрямованих на формування здорового
способу життя учнів.
Використання художньої літератури, що містить опис
об'єктів чи явищ.
|
Проведення зустрічей з медиками, науковцями з метою надання учням актуальної
інформації шляхом безпосереднього спілкування.
|
Створення атмосфери, сприятливої для самоосвітньої
діяльності, мотивація учнів на постійне навчання протягом усього жита.
|
Додаток 8
Проблематика
компетентнісного підходу до навчання у вітчизняній педагогічній літературі
1.
Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої
школи//Директор школи. 2002. №1
2.
Про запровадження 12-бальної шкали оцінювання навчальних
досягнень учнів у системі загальної середньої освіти//Інформаційний збірник
Міністерства освіти і науки України. 2000. №19
3.
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі
загальної середньої освіти//Директор школи. 2000. №39-40
4.
Державний стандарт базової і повної загальної середньої
освіти//Освіта України. 2004. №5
5.
Концепція профільного навчання в старшій
школі//Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2003. №24
6.
Гончарова-Горянська М. Соціальна компетентність: поняття,
зміст, шляхи формування в дослідженнях зарубіжних авторів//Рідна школа. 2004.
№7-8
7.
Великий тлумачний словник сучасної української мови.
К.:Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001
8.
Латинско-русский словарь//И.Х. Дворецкий. –М.: Русский
язык, 1976
9.
Хуторской А.
Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированной парадигмы
образования//Народное образование. 2003. №2
10.
Корсакова
О., Трубачова С. До проблеми змісту сучасної шкільної освіти//Біологія і
хімія в школі. 2002. №6
11.
Шишов С.Е.; Кальней
В.А. Школа: мониторинг качества образования. М.: Педагогическое образование
России 2000.
12.
Контроль
та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. К.: Початкова
школа, 2002
13.
Бондар С. Компетентність особистості-інтегрований
компонент навчальних досягнень учнів//Біологія, хімія в школі. 2003. №2
14.
Шишов С. Понятие компетенции в контексте качестве образование//Дайджест
педагогічних ідей та технологій. Школа-парк. 2002. №3
15.
Компетентність як ключ до оновлення змісту
освіти//Стратегія реформування освіти в Україні. К.: «К.І.С.» 2003
16.
Чернишова Р., Андрюханова В. Мета сучасної школи –
компетентність//Директор школи. Україна, 2001. №8
17.
Баханов К. Учнівські компетенції як складова програм з
історії для 12-річної школи//Доба. 2004. №4
18.
Пометун О. Компетентнісний підхід-найважливіший орієнтир
розвитку сучасної освіти//Рідна школа. 2005. №1
19.
Родигіна І. Формування основних груп компетентності
учнів: можливість продуктивного навчання//Директор школи, ліцей, гімназії.
2004. №2-3
20.
Родигіна І. Шляхи формування основних груп
компетентностей учнів//Директор школи. Україна, 2004. №8-10
21.
Родигіна І. Діяльнісний підхід до формування базових
компетентностей учнів//Біологія і хімія в школі. 2005. №1
Немає коментарів:
Дописати коментар